Унікальна традиція вшанування загиблих 8 травня виникла в Кам'янці на Черкащині ще за часів Радянського Союзу, задовго до офіційних змін у календарі. Цей захід став своєрідним «священним обрядом» для місцевих жителів, який сформувався всупереч офіційній радянській ідеології та пафосним парадам.

Історія святкування перемоги пройшла шлях від скасування вихідних Сталіним у 1947 році до формування культу «Великої Перемоги» за Брежнєва у 1965-му. Саме в другій половині 60-х років у Кам'янці народилася традиція смолоскипної ходи, яка технічно була пов'язана з газифікацією міста та появою «Вічного вогню» біля обеліска у 1967–1968 роках.

Хоча партійна система розглядала цей захід лише як інструмент виховання молоді та надання режиму таємничості, місцеві освітяни та інтелігенція вклали в нього глибший зміст. Для мешканців міста вечір 8 травня став часом щирої скорботи, тоді як 9 травня залишалося днем офіційних звітів та денних парадів.

Жителі згадують, що це була єдина подія, крім свята Івана Купала, що збирала всіх — від школярів до пенсіонерів. Випускники з усієї країни намагалися приїхати саме на вечір 8 травня, щоб зустрітися з однокласниками та пройтися у спільній колоні, відчуваючи єдність поколінь.

Таким чином, у Кам'янці сформувалося унікальне двоїсте сприйняття: держава отримала свій офіційний захід, а громада — власний спосіб пам'ятати, який з роками став головною традицією міста. Ця історія нагадує, що справжня пам'ять часто народжується там, де її не планувала влада.